Одна моя гарна знайома славиться тим, що дуже гарно вимовляє вітальні промови. При цьому вона ніколи до цього не готується. Я багато разів спостерігала, як вона це робить: просто набирає повітря і випалює одразу всі милозвучні іменники, які знає. Зрозуміло, вступ є: «Вітаю зі святом, моя гарна! Бажаю тобі…» Далі за текстом: кохання, щастя, радості, успіхів, нареченого, наречену, грошей, машину, квартиру, посмішок, квітів, місяць з неба тощо. Якщо ви готові слухати довго, не перебиваючи — ваш слух буде насолоджуватися все більш і більш хитромудрими словосполученнями. Принаймні прикраси у вигляді прикметників та прислівників значно посилюють ефект. Людина, яка приймає привітання, зрештою, бентежиться і все-таки перебиває говорилу (інакше ніяк не зупинити цей словесний потік, він нескінченний). У результаті завжди залишаються задоволені.
Привітання з Днем Ангела можна знайти на http://page.if.ua/article/299/.
Думаю, що навіть у найсоромливіших чи забудькуватих людей є про запас парочка готових вітальних фраз на всі випадки життя. Саме на все, тому що набір побажань стандартний. Але є один день у році, коли хочеться, з одного боку, і приємне сказати людині, а з іншого, не замиленими словами. Цей день – іменини.
Чи не день народження, а Іменини, чи день Ангела. І сказати треба б іменинникові щось ангельське, душевне, а не звичайне здоров’я тобі і нареченого доброго.
І свято це не схоже на жодне інше. Ви тільки уявіть: настає, наприклад, 8 вересня. І всі Наталі на всій планеті раптом стають причетними до одного таємничого дива. Над Наталями цього дня нечутно тягнеться крило Ангела. Їх вій незримо торкається світло Любові. Це день скоєння Церквою пам’яті Святої Мучениці Наталії. День світлого шанування цієї святої. Ця причетність не химерна, не гучна, не видима. Настільки, що багато хто нею нехтує, забуваючи про своїх небесних заступників.
Давайте святкувати іменини, давайте присвячувати один день на рік не нестримним веселостям, а тихій радості. Нехай у цей день з нами будуть батьки, хрещені – як у дитинстві. У міру просування життєвим шляхом хтось зійде з дистанції, хтось додасться. З’являться хрещеники, діти, онуки, підуть старші. Але нехай завжди це будуть найближчі.
Так само і святкувати потрібно по-особливому. Піти до церкви. Зрозуміло, що не привчені, давно не заходили. А можливо, після того, як охристилися, не були у храмі жодного разу. Зрозуміло, що ліньки, що причини всякі — робота, навчання, транспортні пробки, ніколи, нема з ким залишити дитину. Адже навіть у дні народження багато хто з нас не вітає своїх батьків, маму: навіщо? Адже це моє свято, адже це Я народився! До чого тут мама?
Тим більше, в день іменин, з чого це йти до храму? А тому, що сьогодні на землі тисячі разів вимовляється ім’я, яке ви носите саме ви. В усьому світі у всіх православних храмах згадується ваше ім’я. Тому що цей день славлять вашого святого. Він є вашим небесним заступником, молитовником перед Господом. Тому треба його вшанувати, сходити до храму, бажано відстояти службу, причаститись.
